З крахом комуністичної системи світове співтовариство дедалі більше гармонізує сучасне політичне життя, забезпечує волевиявлення національних інтересів усіх держав, що раніше підпорядковували свою політику «системній дисципліні». Внутрішня плюралізація світового співтовариства характеризується виникненням нових держав на терені колишніх СРСР та СФРЮ, зміною політичних обрисів і формуванням нових субрегіонів (країни Балтії, субрегіон Північної Європи та ін.). А це, у свою чергу, розкриває можливості внутрішнього політичного самотворення, саморозвитку світового співтовариства.

• Філософ наголошує існування в людині морального закону.
• Буває таке, що одночасно близькі люди вимовляють однакові слова або закінчують пропозицію.
• Це забезпечує уникнення розриву між комунікацією і взаємодією.
• Завдяки цьому, крім природного добору, вступає в силу і соціальний добір.
• Розвиваюче навчання – спрямоване на розвиток теоретичного мислення і творчості як основи особистості.
• Таке ґрунтувалося на особливостях пізнавальних проблем, відповіді на які були важливі в той час.

Спілкування, на думку вчених, є однією з нагальних потреб людини, яка живе в суспільстві. Нині в нашій державі відбувається докорінний перелом особистісно-типологічної структури суспільства, змінюються соціальні статуси соціальних груп і соціальних типів особистостей. Практично сьогодні нові базисні типи особистості ще до кінця не сформовані. Певне розповсюдження отримала людина торгового типу, що робить гроші на різниці цін або одержує їх за допомогою різно­манітних махінацій, а то й за допомогою злочинів. Засоби масової інформації та судові інстанції підкреслюють факт широкого розповсюдження мафіозного типу особистості, що загрожує важкими наслідками для суспільства. Соціокультурне життя суспільства, в тому числі політичні та ідеологічні відносини теж виступає компонентом загальних соці­альних умов, причому культура акумулює традиції, що склалися історично в даному суспільстві. Соціальна стратифікація та сус­пільний розподіл праці — це теж важливі елементи, які зумовлюють усі соціальні відносини.

Студенти повинні формувати високу готовність до ефективного засвоєння і використання своїх теоретичних знань і практичних умінь. Активність (лат. acivus – активний) – одна з основних характеристик особистості, яка полягає в здатності бути імпульсом змін у стосунках із оточуючим світом (на відміну від реактивності, коли джерелом є зовнішній стимул). Вона виявляється в прагненні розширювати сферу своєї діяльності і поведінки, здатності нести в собі потенціал енергії, сили і творчості. Активна особистість неодмінно виступає як суб’єкт не лише своєї поведінки і діяльності, але й власного життя. Незважаючи на те, що людство має більш ніж багатовікову історію існування, аксіома про необхідність задоволення тих чи інших потреб залишається незмінною. Мабуть, змінюються лише інструменти, які використовуються в цьому процесі. У простому розумінні, цей термін охоплює все те, що сама людина вважає корисним для себе.

Том ЕСУ:

Вони не здатні до самостійної політичної суб’єктності, проте своєю деструктивною поведінкою впливають на політичні процеси і як такі є об’єктом політики. Еліта закритого типу неохоче допускає у свої ряди нових членів, утверджує жорсткі критерії відбору. І хоча вона може проіснувати досить значний час, згодом все ж втрачає політичну підтримку і вироджується. Еліта відкритого типу інтенсивно оновлюється, вміло пристосовується до політичної системи. Правляча еліта як суб’єкт політики — це та частина еліти, яка прийшла до державного владарювання шляхом виборів. Співвідношення між правлячою елітою і адміністративною в різних країнах різне. Розвиток політичного життя значною мірою зумовлений тим, наскільки активний такий суб’єкт політики, як народ.

В першому відношенні безсмертя розуміють як нескінчене життя окремої людини, відсутність неминучості смерті. Метафоричне представлення безсмертя ґрунтується на співвідношенні людського життя та вічності, на осмисленні спів-буття людини та Всесвіту. Однак слід наголосити, що незалежно від способів розуміння концепту «безсмертя» в його основі є ідея вічного життя. Констатація «вже смерті» або «ще життя» здійснюється фахівцем (анонімною особою, що має функцію «фахівець»), який знаходиться «по той бік» екзистенціальної ситуації.

Громадянське суспільство становить необхідну демократичну умову для досягнення міжнаціонального, міжнародного миру, для творення і розвитку демократичної держави. Державно-громадянська модель ґрунтується на засадах соціально і політично стратифі-кованого суспільства з розвиненими демократичними інституціями. На демократичному грунті етнонаціональних традицій — життя мови, звичаєвого життя — створюються сучасні державно-громадянські спільноти — політичні нації. Ідеї щодо ролі особи як суб’єкта політики посідають в історії політичної думки чільне місце. Ще Платон і Арісто-тель підкреслювали значення людини та її політичної діяльності у житті суспільства. Платон прагнув визначити типи людей і відповідно політичні позиції. Арістотель виходив з того, що людина за своєю природою є істотою політичною.

Існують і інші фізичні відмінності – колір шкіри, очей, будова тіла, які обумовлені, головним чином, географічними і кліматичними факторами. В даний час в науці утвердилася думка про биосоциальной природі людини. При цьому соціальне не тільки не принижується, але відзначається його вирішальна роль у виділенні Homo sapiens зі світу тварин і його перетворення в соціальна істота. Людину не можна зводити виключно до громадських якостей, оскільки для його розвитку необхідні біологічні передумови. Але не можна звести його і до біологічних особливостей, так як особистістю можна стати тільки в суспільстві.

Людина в соціальному процесі

Найтриваліші контакти між різностатевими людьми відбуваються в сім’ї, тому життєвою трагедією для них стає спілкування, яке нагадує взаємодію без зворотного зв’язку. В сім’ї дитина вперше ознайомлюється, неусвідомлено засвоює, а потім наслідує й відтворює у взаєминах з іншими людьми “чоловічі” та “жіночі” моделі спілкування. Приклад батьків та інших членів сім’ї є однією з передумов майбутньої культури https://vlasti.net/news/70397 спілкування дітей. Універсальне соціальне значення мають загальнолюдські принципи, норми і правила, означені поняттями “добро”, “совість”, “обов’язок”, “честь”, “гуманність”, “справедливість”, “відповідальність”, “чесність”. Необхідним компонентом, умовою ефективного спілкування є моральна задоволеність. Це означає, що, здійснивши моральний вчинок, людина відчуває особливе задоволення.

Закономірності розвитку суспільства є закономірностями людської діяльності. Пізнання їх – основна мета суспільствознавства як науки, яка має такий самий необхідний характер, як і природознавство. Соціальне пізнання – пізнання соціальних реалій життєвого середовища людей – постає як необхідна умова його налагодження відповідно до природи і призначення людини. Пізнання дає суб’єктові об’єктивно істинне знання. Воно розкриває закономірності, що прокладають собі дорогу через хаос випадковостей. Пізнання озброює суб’єкта діяльності істиною і дає змогу діяти в руслі об’єктивних законів соціального розвитку, а не всупереч їм.